Перший Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона (World Parkinsin Day) був проведений у квітні 1997 року. Він був заснований Європейською асоціацією з хвороби Паркінсона та спільно спонсорувався Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). Ця дата приурочена до дня народження доктора Джеймса Паркінсона – англійського лікаря та дослідника, який вперше описав захворювання.

За даними ВООЗ, у світі на хворобу Паркінсона страждають понад 6 млн осіб, причому прогнозується зростання їх кількості до 2030 року та досягнення 8,7–9,3 млн осіб. Поширеність хвороби Паркінсона у світі істотно варіюється від 120 до 180 на 100 тис. населення і досягає 1% у популяції осіб віком від 60 років, а серед осіб віком від 80 років – 4%.

Хвороба Паркінсона відноситься до групи порушень опорно-рухової системи та визначається як хронічне захворювання, в результаті якого руйнуються та гинуть нейрони головного мозку. Для неї характерні чотири рухові порушення - це тремор, гіпокінезія (хворий може застигати, годинами зберігаючи нерухомість), м'язова ригідність (кінцівки при згинанні та розгинанні застигають у наданому їм положенні), постуральна нестійкість (хворому складно почати рух, а почавши його, важко зупинитись), і навіть психічні розлади.

Найвищий відсоток хворих відзначається серед людей похилого віку, тому що з віком відбувається природне зменшення числа нейронів, які відповідають за вироблення дофаміну. У міжнародній класифікації захворювання Хвороба Паркінсона належить до класу захворювань нервової системи та включена до блоку екстрапірамідних та інших рухових порушень.

Діагноз хвороби Паркінсона є насамперед клінічним, тобто може бути визначений лікарем-неврологом під час опитування та огляду пацієнта. Одним із головних компонентів успішної терапії хвороби Паркінсона є системне спостереження у спеціаліста та виконання всіх рекомендацій, призначених під час лікування. Завдяки цьому можна призупинити процес деградації та зменшити вираженість патологічної симптоматики. Прогресування захворювання знижується, що дозволяє пацієнтам довше залишатися у добрій формі.

Точних даних про причини виникнення істинного паркінсонізму не виявлено і до нашого часу. У той же час для зниження ризиків розвитку хвороби Паркінсона слід виконувати певні профілактичні заходи:

1. Своєчасно звертатися до медичних фахівців для виявлення та лікування судинних патологій головного мозку.

2. Уникати стресових ситуацій, підтримувати здоровий спосіб життя.

3. Включити в раціон харчування більше фруктів та продукти харчування, багаті на вітаміни групи В.